Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



А що ж буде з киснем?

У водневій енергетичній системі одночасно з воднем з води також виробляється й кисень. Він може бути розміщений у сховищах і (або) доставлений по трубопроводах до тих виробництв, які мають потребу в ньому, або просто викинутий в атмосферу. При спалюванні водень буде з’єднуватися з киснем зі сховищ або з повітря. Таким чином, якщо весь водень буде перероблятися і в результаті роботи водневої енергетичної системи не буде відбуватися збільшення або зменшення його вмісту в навколишньому середовищі, то й кисень теж буде повністю перероблятися і його кількість теж залишиться постійною.




Необхідний для транспорту, наземного або повітряного, кисень буде отриманий з атмосфери, і, отже, його кількість в атмосфері буде постійною, тому що одержаний разом з воднем при розкладанні води кисень буде випущений у повітря. В інших випадках, наприклад у ракетах і космічних кораблях, кисень і водень у рідкому вигляді будуть перебувати на борту в спеціальних баках, оскільки в космосі немає кисню. На потужні електростанції на паливних елементах чистий кисень може доставлятися по трубопроводах. У порівнянні з отриманням кисню з повітря це дозволить збільшити ефективність роботи паливного елемента.
Звичайно, під дією променів сонця, особливо – ультрафіолетових, молекули кисню можуть розпадатися на атоми, а потім рекомбінувати із іншими молекулами, утворюючи озон. В природі цей процес відбувається постійно, оскільки повітря містить 21 % кисню. Але він досить неінтенсивний. Розвиток водневих енергетичних систем не приведе до помітної зміни вмісту кисню в атмосфері. Його середній вміст, незважаючи на невеликі коливання у бік збільшення або зменшення, залишиться незмінним.

Промислові відходи

Якщо ми розпочнемо виробництво «сонячного» водню та «сонячної» електроенергії (у прямому або непрямому процесі), то зрештою зможемо задовольнити всі потреби промисловості без забруднення навколишнього середовища.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.