Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница


КОЛИ?

У цій книзі ми пропагуємо те, що може стати переломним моментом в історії нашої техніки – зміну палива. Однак може виявитися так, що з забруднюючими навколишнє середовище викопними паливами буде покінчено не завдяки діям урядів, а через тиск виборців – Вас, читачі. І перш, ніж з’являться які-небудь плоди вашої праці, потрібно буде здолати чимало перешкод:

• донести до людей правду про сонячно-водневу енергетику;
• змінити пріоритети урядів;
• вирішити безліч наукових задач;
• бити на сполох з приводу проблем навколишнього середовища.

Долаючи перешкоди

Як тільки люди бачать, що щось вигідно змінити, вони бажають, щоб ця зміна відбулася якнайшвидше, – вони сподіваються на швидку вигоду. Багато хто при голосуванні очікує, що все, за що вони віддають свій голос, відбудеться практично миттєво або, принаймні, у наступному році. На жаль, нам доводиться констату¬вати, що змінити нашу паливну систему за короткий термін просто неможливо, хоча, звичайно, початок цілком може бути покладено.
Новим технологіям потрібен час, щоб увійти в наше життя. І хоча деякі вироби, які використовують сонячну енергію, уже цілком доступні (калькулятори, освітлення подвір’їв і водяні нагрівачі на дахах), для налагодження великомасштабного виробництва водню в усьому світі потрібні додаткові дослідження в цій області. Незважаючи на те, що водень уже багато років використовується у якості палива при реалізації космічних програм, потрібні додаткові кошти, перш ніж ця технологія вийде на звичайний ринок, ставши більш доступною і зручною.
Для космічної програми найважливіше не стільки виробництво ракет з найменшими витратами, скільки створення засобів, здатних вивести космічний корабель на орбіту чи доставити людину на Місяць. Сучасні космічні кораблі, космічні «Шатли» були розроблені вже з урахуванням їхньої вартості. Вони повинні були використовуватися багаторазово і витримувати екстремальні температури і перевантаження, які виникають при подоланні земного тяжіння або при поверненні назад. Природно, звичайним людям не потрібен такий складний транспортний засіб, як ракета чи «Шатл», замість цього вони мають потребу в доступному і масовому транспорті, надійному в усіх можливих умовах і такому, що працює всюди однаково – у Гонолулу, Москві або Тімбукту.

Дослідження, дослідження, дослідження

Якщо говорити про водневе паливо, то зараз основний напрямок досліджень – це пошук найкращих способів його зберігання. Наприклад, чи витримають конструкційні матеріали за різних погодних умов? Скільки часу пройде, перш ніж вони зносяться?
Інший напрямок досліджень – втрати через стінки трубопроводів, що завжди мають місце при транспортуванні на далекі відстані. Водень буде просочуватися куди активніше, ніж природний газ, оскільки його молекули значно менші та легші і можуть проникати крізь найменші тріщинки. Можливо, труби треба покривати пластиком, але ми поки не знаємо, яким саме.
Ще безліч питань вимагають відповідей, але ми знаємо, що технологія одержання екологічно чистого водневого палива, здатного замінити забруднюючі навколишнє середовище викопні палива, вже існує. Вже побачили світ дослідні проекти – автомобілі, мотоцикли, мопеди, літаки і вуглевидобувні комбайни, які добре працюють на водні. Але поки що це тільки одиничні екземпляри, вони були розроблені чи перероблені зі звичайних заради того, щоб продемонструвати їхню працездатність. Щоб розпочати їхнє масове виробництво і перебудувати інфраструктуру трубопроводів, потрібні кошти, що вимірюються сотнями мільйонів доларів на рік.
Ця колосальна сума насправді незначна, якщо ми врахуємо, у що людству обходиться жахаюча шкода, заподіяна забрудненням навколишнього середовища, яка оцінюється в сотні мільярдів доларів на рік. Виправлення наслідків забруднення повинно стати задачею урядовців і (чи) промисловців, але хто насправді платить за це? Платники податків і покупці – ми з вами – через зростаючі податки і ціни. Як бачимо, тверда логіка економіки повинна допомогти нам у тому, щоб змусити уряд змінити політику на користь нової, чистої енергетики.
Сонячна енергетика – одна з нових очікуваних екологічно чистих галузей промисловості. Прийшов час, коли енергія сонця вже готова прийти нам на допомогу, нехай поки і не на масовий ринок. Ми, наприклад, вже знаємо, що її можна збирати і конвертувати в електричну. Але залишається ще багато невирішених питань. Скажімо, чи зможуть сонячні панелі, схожі на ті, що знаходяться на дахах деяких будинків, забезпечити енергією ціле місто? Чи будуть вони працювати в сонячні дні при підвищеній вологості так само добре, як вони працюють у суху погоду? Якщо сонячна електрика буде використовуватися для розкладання води та одержання водню, чи буде цей водень при великомасштабному виробництві конкурентноздатним у порівнянні з викопним паливом?

Відчуття небезпеки, яка загрожує

Проведені дослідження щодо того, скільки часу займає розвиток нових технологій. Їхні результати можуть Вам дуже не сподобатися, якщо Ви розділяєте думку відносно отримання миттєвих задоволень. Вони показують, що з того моменту, коли вчені публікують ідею, і до появи на ринку товарів, заснованих на ній, проходить майже 75 років. З моменту, коли інженери беруться за ідеї вчених, починають будувати моделі і перевіряти, як вони працюють, проходить 50 років, перш ніж продукція з’являється в магазинах. А відтоді, коли яка-небудь компанія береться за модель і починає створювати комерційний продукт, до початку його продажу може пройти років 15 або трохи менше.
Звичайно, у залежності від обставин, ці часові рамки можуть змінюватися. Наприклад, у ході Другої світової війни автомобільні заводи перетворювалися в танкові за шість місяців, зброя розроблялася і вироблялася прискореними темпами. Почуття загрожуючої небезпеки може об’єднувати народи. І саме це почуття допоможе розробити екологічно чисті палива, перетворити заводи і фабрики, що використовують брудне викопне паливо, на такі, що застосовують чисту сонячно-водневу енергію. Нам потрібно відчути небезпеку, що насувається, і тоді ми припинимо ту війну, яку ведемо проти власної планети.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.