Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



ЧИ БЕЗПЕЧНО ЦЕ?

Розглянуте нами головне джерело енергії – Сонце – є найбільш екологічно безпечним із усіх можливих, адже саме сонячне світло дає життя нашій планеті. Але варто тільки задуматися про безпеку носія цієї енергії – водень, як відразу виринає з пам’яті відома катастрофа дирижабля «Гінденбург». Говорять, що водень призведе до вибухів і грандіозних пожеж, що це дуже небезпечне паливо. Проте, спростовуючи цю думку, багато досліджень показують, що водень є відносно безпечним.
Дослідження, проведені НАСА, найбільшим споживачем водню у світі, підтвердили, що при врахуванні усіх факторів водень виявляється найбезпечнішим паливом у порівнянні з іншими, такими, наприклад, як нафта.

«Гінденбург»

У 1937 р. дирижабль «Гінденбург» був найбільшим повітряним кораблем. І оскільки водень – найлегший елемент, оболонка дирижабля заповнювалася саме ним.
Є ще один газ, придатний для цієї ж цілі, – гелій. Він – другий за масою елемент, “благородний газ”, тому що не горить. У природі він зустрічається дуже рідко, зазвичай в суміші з природним газом. І усе-таки він міг бути використаний для польотів дирижаблів, по¬дібних «Гінденбургу», у 1937 р. Однак на той час єдиним виробни¬ком гелію були Сполучені Штати Америки. Оскільки гелій вважався стратегічним ресурсом, його експорт був заборонений, так що не залишалося нічого іншого, крім як наповнити «Гінденбург» воднем.
У 1937 р. під час одинадцятого перельоту через Атлантичний океан з Європи до Лейкхерсту, штат Нью-Джерсі, на його борту було більше 100 пасажирів і члени екіпажу. У момент початку виванта¬ження людей в оболонці виникло полум’я. Ніхто точно не знає, як це відбулося. Одні стверджують, що причиною стала несправність електричного контакту, інші – що це був саботаж (згадайте – це було незадовго до Другої світової війни, і «Гінденбург» був німецьким дирижаблем). Так чи інакше, коли почалася пожежа, на його борту залишалася значна частина пасажирів.



Почалася паніка; 27 чоловік вистрибнули і загинули, а інші залишилися в гондолі. Ще четверо згоріли, але причиною їхньої загибелі стало полум’я від дизельних двигунів. Неймовірно, але ніхто не постраждав від балона, що зайнявся. Так трапилось тому, що водневе полум’я випромінює дуже мало тепла, на противагу викопному паливу (наприклад, дизельному), яке випромінює тепло дуже інтенсивно завдяки здатності вуглецю сильно нагріватися і довго залишатися гарячим. Якби люди на борту вступили в контакт із полум’ям водню, вони б згоріли, але, на щастя, вони змогли залишити палаючий повітряний корабель, перш ніж вогонь наздогнав їх, і врятувалися.

Легше повітря

Крім космічних польотів (де водень уже використовується в якості палива), водень уперше буде комерційно застосований у літаках, зокрема в гіперзвукових лайнерах, які будуть літати зі швидкістю в кілька разів більшою за швидкість звуку і перетинати океани за пару годин. Звичайно, незалежно від прийнятих мір безпеки непередба¬чені події все рівно траплятимуться як на землі, так і в повітрі.
Розглянемо наземний інцидент. У 1977 р., через 40 років після катастрофи «Гінденбурга», сталася найбільша катастрофа в історії авіації. Це відбулося в Санта Круз де Тенерифі на Канарських островах, коли величезний лайнер Боїнг-747 авіакомпанії KLM зіштовхнувся на злітно-посадочній смузі з таким же літаком, що належав “Пан Американ”. Обидва літаки вибухнули, їхнє реактивне паливо миттєво зайнялося, загинуло 583 чоловіки, більша частина з них від високої температури і задушливого диму. Якби ці літаки були заправлені воднем, жертв було б значно менше. Не було б ніяких проблем з диханням, оскільки водень при горінні не виділяє токсичних речовин, і більшість пасажирів, за винятком тих, хто потрапив у полум’я, можна було б врятувати.
Давайте розглянемо ситуацію, коли нещасний випадок відбувається під час найбільш небезпечної частини польоту – при злеті. Сьогодні, якщо аварія відбудеться відразу після злету, літаку прийдеться або кружляти кілька годин над аеродромом, щоб спустошити свої паливні баки, або вилити паливо перед посадкою. Це необхідно зробити, тому що шасі можуть не витримати ваги літака з пальним (воно складає до 60 % злітної маси літака) і зламатися при контакті з землею. Але якщо літак буде заправлений воднем, його маса складе тільки 20 % повної маси машини, тому при виявленні несправності відразу після злету пілот зможе негайно посадити лайнер, уникнувши надалі можливих ускладнень. При скиданні водневого палива воно просто випарується, не заподіявши ніякої шкоди, на противагу реактивному паливу, здатному отруїти і повітря, і море, і землю.
Таким чином, майбутні літаки на водні будуть набагато безпечнішими за сучасні.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.