Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



УРОКИ АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

Вибух ядерної бомби в Аламагордо, штат Нью-Мексико, в 1942 р. можна вважати народженням атомної енергетики. Друга світова війна закінчилася незабаром після атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі. Японія капітулювала, зіткнувшись із настільки руйнів¬ною зброєю. Незабаром після цього було оголошено про початок програми «Атом для миру», і уряд почав шукати способи контролю¬вати енергію атома, очікуючи, що через 50 років вся національна економіка буде заснована на дуже дешевому ядерному паливі.
Ядерне паливо дуже відрізняється від хімічних палив, таких як бензин, ракетне паливо та природний газ, у першу чергу за кількістю енергії, яку можна з нього отримати. Більше того, ядерному паливу не потрібно реагувати з іншою речовиною, на відміну від хімічного палива, якому для горіння потрібний кисень. Воно просто спонтанно розпадається, і, якщо це протікає з «прийнятною швидкістю», відбувається рівномірне виділення тепла, яке можна використо¬вувати для виробництва пари. Пару можна направити в турбіни, що обертають генератори, і в результаті отримати струм.

Надії та страхи

Спочатку здавалося, що ядерне паливо має величезні переваги перед хімічним. Наприкінці 40-х – на початку 50-х рр. було важко знайти хоча б один аргумент проти того, що необхідно якомога швидше переходити на атомну енергію. Багато хто очікував, що незабаром наступить райське життя, наприклад, що щіпка ядерного палива зможе забезпечувати енергією ціле місто протягом декількох тижнів. І все йшло до того, що атомна енергія буде надзвичайно дешевою – які-небудь долі цента за кіловат-годину. Часто вказувалося на те, що в майбутньому не треба буде більше виключати світло та заощаджувати електроенергію.
Зважаючи на те, що ми знаємо зараз про наслідки застосу-вання палив, що містять вуглеводні, ядерна енергія може здатися рішенням всіх наших проблем щодо навколишнього середовища.
Але й у атомної енергетики є свої недоліки. На початку шляху ядерна енергія асоціювалася тільки зі створенням страшної зброї. І ми побоюємося, що, як би мирно ми не використовували жахаючу силу енергії ядерної реакції, вона може вирватися з наших рук і викликати вибух, хоча в дійсності таке практично неможливо. Навіть чорнобильська катастрофа 1986 р. не призвела до ядерного вибуху, подібного до вибуху атомної бомби, незважаючи на те, що вогонь ядерної реакції палахкотів багато днів. Але є й інші чималі загрози, які виходять від ядерних реакторів. І хоча багато питань сьогодні затьмарені суперечками, деякі питання гранично ясні.

Радіація

Нас завжди оточує невелика кількість радіації, вона випромінюється землею й називається фоновим випромінюванням. Прикладом радіації природного походження є ті малі кількості радону, які проникають у наші будинки. Ми повинні розуміти, що невеликі дози радіації нешкідливі, тому що люди розвивалися та еволюціонували тисячі років, піддаючись впливу природної радіації.
Проте, якщо на людське тіло впливати високоінтенсивним потоком радіоактивних частинок, схожих на ті, що використо-вуються в ядерних реакторах, немає ніякого сумніву, що вони завдаватимуть шкоди здоров’ю, причому двома шляхами.
Один з типів ушкодження схожий на дію кулі – частинки зіштовхуються із клітинами та руйнують їх. У результаті найчастіше утворюється пухлина.
Інший тип негативного впливу – непрямий. Частинка потрапляє до схожої на воду рідини, яка оточує клітини нашого тіла, після чого в них починає вироблятися іонізований кисень (досить небезпечний для здоров’я), який за звичайних умов не виробляється. Клітини всмоктують цю отруєну рідину і починають розвиватись хибним шляхом. І знову ж це викликає захворювання на рак.
І ще кілька слів про той факт, який ніким не заперечується – про те, що велика доза радіації викликає рак. Занадто багато радіації – це скільки? І скільки її надходить до нас від ядерних реакторів? Як сильно радіація впливає на людей, що перебувають поруч із реактором, або як вона впливає на нашу їжу? Скільки часу потрібно для розвитку раку після опромінення? Ви отримаєте різні відповіді на ці питання залежно від того, у кого будете запитувати.
Здається безперечним, що від правильно побудованого і керованого ядерного реактора не буде надходити значної кількості інтенсивної радіації. Будівельники таких станцій швидше за все праві, говорячи, що добре побудована та правильно функціонуюча атомна електростанція безпечна. Проте досвід показує, що електростанції не завжди добре керовані. Неприємності і проблеми найчастіше мають місце через людські помилки, відбуваються аварії, і, якщо вогонь виривається назовні, як це було в Чорнобилі, радіоактивні частки разом з димом можуть розлетітися на великі відстані. Цей дим надзвичайно небезпечний для кожного, хто вступить із ним у контакт.
Важливим питанням, пов’язаним з небезпекою радіації для здоров’я, є її інтенсивність, тобто як багато радіації отримує людина за певний проміжок часу. У випадку малопотужної радіації час її впливу стає ключовим фактором. Завдяки канадському фізикові Петкау ми знаємо наступне: якщо певна радіоактивна частка поглинається повільно, то її вплив значно небезпечніший, ніж якби вона поглиналася швидко.
Досить просто зрозуміти, чому так відбувається. Пам’ятаєте, що радіоактивні частки можуть виробляти небезпечний іонізований кисень у рідині, що оточує клітини? Те ж саме відбувається й при слабкій радіації. Іонізований кисень, що утворився навколо клітин, потрапляє на їхню поверхню і впливає на ДНК, їхнє генетичне креслення, що визначає структуру та функціонування кожної клітини. Шкода, нанесена ДНК, може порушити роботу клітини й призвести до появи успадкованих дефектів, якщо ушкоджено репро¬дуктивні органи. Коли ж радіація проникає в наше тіло за малий проміжок часу, як у випадку високоінтенсивного впливу, одночасно виробляється велика кількість іонізованого кисню і не всі іони можуть проникнути в клітину, багато з них «витрачається» і вони не можуть завдати шкоди. Але якщо ми отримуємо ту ж саму дозу радіації потроху протягом тривалого часу, кожна іонізована молеку¬ла кисню може потрапити на поверхню клітини й впливати на ДНК.
Давайте припинимо суперечки про шкідливу дію радіації, визнавши той факт, що коли атомна електростанція працює як заплановано, то небезпека мала. Але життя так влаштоване, що аварії відбуваються й будуть відбуватися і в цьому випадку інтенсивна радіація, як причина прямого впливу, так і з огляду можливості утворення раку, небезпечна для здоров’я людей. Більше того, виявляється, що слабка радіація, якщо її дія триває довгий час, може заподіяти набагато більшої шкоди, ніж передбачалося раніше.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.