Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ

Що ж у дійсності являє собою парниковий ефект, про який всі тільки і говорять?

Подивимося на теплицю. Вона сконструйована таким чином, що має прозорі дах і стіни, які звичайно зроблені зі скла. Це дозволяє сонячному променю вільно досягати листя рослин, і навіть коли зовні у самому розпалі морозна зима, помірний або тропічний клімат усередині теплиці зберігає рослинність пишною і зеленою. Парниковий ефект діє так само, тільки у масштабах планети. Деякі атмосферні гази діють як прозорий дах і основним "парниковим газом" є вуглекислий газ, інші – це метан, чадний газ, вуглеводні, хлористий фторвуглець (CFC). Ці гази прозорі, так що сонячне проміння вільно проходить крізь атмосферу і досягає Землі. Але от виходити назовні теплу з її поверхні “парникові гази” не дають. Так відбувається тому, що парникові гази поглинають енергію цього теплового випромінювання Землі (на відміну від сонячного випромінювання), нагріваючи тим самим атмосферу і викликаючи глобальне потепління.
Нашій планеті просто необхідно мати деяку кількість СО2 в атмосфері, щоб підтримувати потрібну для життя кількість тепла. Якщо ми поглянемо на наших найближчих сусідів по Сонячній системі – на Венеру, атмосфера якої містить величезну кількість диоксиду вуглецю і де дуже спекотно, і на Марс, де цього газу мало в порівнянні з Землею і де надто холодно, – ми побачимо, що на Землі цілком достатньо СО2 для підтримання життя. Тому ми аж ніяк не хочемо позбутися всього СО2, щоб у нас стало холодно так само, як на Марсі. Але чим більше ми забруднюємо повітря, тим більше Земля стає схожою на Венеру, і нас це не може не турбувати.
За час науково-технічної революції середньосвітова температура вже збільшилася на пів-градуса. Чому? Тисячоліттями ліс був, а для багатьох залишається і тепер основним джерелом палива. Пізніше, коли розвиток цивілізації зробив це можливим, деревину як найважливіше паливо замінило вугілля, тому що воно дає більше тепла, ніж та ж сама кількість деревини. Потім у XX ст. нафта витіснила вугілля через зручність в її транспортуванні, зберіганні і переробці. Оскільки джерела нафти поступово починають виснажуватися, все більш важливим енергоресурсом стає природний газ.



Дерево, вугілля, нафта і природний газ, незважаючи на суттєві відмінності, мають одну загальну властивість: основним продуктом їхнього згоряння є СО2. В міру росту населення і розвитку економіки збільшувалася потреба в енергії, зростало і споживання викопного палива, що призвело до підвищення вмісту СО2 в атмосфері, що, у свою чергу, викликало поступове збільшення температури планети. Якщо задовольняти наші зростаючі потреби і продовжувати використовувати викопні джерела енергії, до кінця XXI століття середня температура Землі може підвищитися приблизно на п’ять градусів. Як ми побачимо далі, це цілком може викликати катастрофу.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.