Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



Демократія в дії

Гарним прикладом сили суспільної думки є те, що з 1978 р. у США не було побудовано жодного ядерного реактора.
У 50-70-х роках було споруджено більше 90 реакторів. Вже в 70-х роках стало зрозуміло, що вони поширюють небезпечне радіоактивне забруднення, і хоча про рівень шкоди і загрози здоров’ю можна було посперечатися – дехто стверджував, що він дуже низький, – стурбованість суспільства зростала.
Можливо, громадськість побоювалася вибуху або пожежі, подібно катастрофі, що сталася в 1986 р. у Чорнобилі, під час якої радіоактивні уламки і забруднення поширилися практично по всій північній Європі. І люди почали діяти.
Судові процеси – досить розповсюджене в Америці явище. Наприклад, ви можете подати до суду, якщо чиясь собака укусила вашу дитину або вас дратує галасливий сусід. Групи людей зрозуміли, що можуть об’єднувати свої зусилля, голоси і матеріальні ресурси та домагатися судових заборон на будівництво небажаних для них атомних електростанцій.
Коли суди виносять такі заборони, компаніям, що споруджують реактори, доводиться припиняти роботи. Потім суд вивчає скарги – процес найчастіше затягується на кілька місяців. Експерти починають свідчити один проти одного, і в кінці-кінців суди приймають рішення. У більшості випадків воно виявляється проти зведення реактора, який так і залишається не побудованим – невтішний результат для компаній, які будують електростанції. Люди перемагають.
Так громадськість у США показала, що може змінювати рішення, прийняті на шкоду людям, і думка про те, що існує Великий Брат, який потай контролює все і вся, не завжди істинна. Те, що сталося з ядерними реакторами, цьому підтвердження. Силу народу можна використовувати і по відношенню до проблеми, порушеної у нашій книзі.

Поширення новин

Поодинці поширити ідеї автори не можуть. Книга буде прочитана, можливо, кількома тисячами читачів, з яких хіба що кілька сотень будуть пам’ятати прочитане більше декількох місяців.



Щоб досягти успіху у демократичній системі, потрібно вміти чинити політичний тиск. Наші обранці та їхні помічники повинні знати точку зору виборців. Таким чином, найважливішу річ, яку можуть зробити читачі цієї книги, – поширити інформацію про те, що є засіб проти забруднення атмосфери, кислотних дощів і глобального потепління, є нова революційна технологія, що використовує сонячну енергію для виробництва водню, який є екологічно чистим і зручним паливом.
І як же поширювати цю інформацію? Звичайно, це залежить від Ваших можливостей, ентузіазму і здібностей спілкуватися з людьми. Наприклад, де Ви працюєте? На заводі, в офісі, на вузлі зв’язку, у школі, нічному клубі? Де б Ви не працювали, у Вас завжди є можливість говорити з людьми. Вони не хочуть, щоб атмосферу забруднювали, отруювали і руйнували, але навряд чи зроблять що-небудь, якщо не буде життєздатної альтернативи сьогоднішній енергетичній системі, яка збереже гідні стандарти життя. І Ви можете пояснити, що альтернатива є, що вона являє собою, що ініціатива щодо змін не прийде від уряду, вона повинна виходити від нас, членів суспільства.
Наступний крок – написати, подзвонити чи нанести візит до ваших представників в органах влади, яким раз на кілька років потрібно переобиратися. Вони повинні усвідомлювати, що люди хочуть прийняти рішення і зроблять це за допомогою виборів.
Більше того, якщо через кілька років після публікації цієї книги перевагу енергетичного каскаду (сонячне світло –> водень –> вода) зрозуміють хоча б 20 % населення, це викличе величезні зміни. Якщо громадськість буде знати, що життєздатна альтернатива вже існує, з’явиться ринок для сонячно-водневої енергетичної системи. І як тільки промисловці усвідомлять, що вже створено ринок, вони розпочнуть інвестувати свої гроші і надавати підтримку розробці того, що хочуть люди.



предыдущая страница                                              следующая страница




ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.