Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



Наступаючі океани та урагани-убивці

З підвищенням температури полярні льодяні шапки планети на північному і південному полюсах почали танути. На додаток підвищення температури змушує відступати льодовики і лінію снігового покриву. Усе це сприяє підвищенню рівня води в океанах.
Дослідження, які проводилися в 243 точках світу протягом більш ніж 30 років, показали, що рівень океанів піднявся на 15 см. За оцінками фахівців рівень води в океанах зростає зі швидкістю 1 см/рік. В результаті до кінця XXI ст. рівень води в океанах підвищиться на 1,8-2,4 м. Задумайтеся про міста на узбережжях, які постраждають від такого потопу. Існують різні прогнози щодо остаточного рівня океанів після завершення танення льодовиків, але навіть згідно з найбільш консервативними із них вода підніметься на 6-7 м у порівнянні із сьогоднішнім рівнем. Таке підвищення рівня викличе затоплення прибережних міст, де проживає чимала частина населення. Рівнини на узбережжях, ці найбільш родючі землі, будуть залиті водою. А якщо врахувати, що населення планети постійно зростає і подвоюється кожні 35 років, стане ясно, що підвищення рівня океанів приведе до різкого скорочення населених і сільсько¬господарських земель.
Наприклад, фахівці оцінили, що в Бангладеш більше половини придатних для життя земель стануть недоступними. Дельта Нілу, найбільш населений район Єгипту, включаючи Каїр і Олександрію, опиниться під водою, залишивши без будинків 30 млн. чоловік. Три чверті штату Флорида наблизяться до фарватеру. Мальдівські острови в Індійському океані просто зникнуть з карти, та й проблема Венеції зовсім не у тому, що вона занурюється, а у тому, що рівень моря піднімається.
Найжахливіша версія цих подій вноситься концепцією так званого позитивного зворотного зв’язку. Величезна кількість СО2 розчинена в морській воді. Якщо температура Землі підвищиться, то верхні 70 м світового океану теж нагріються. Це дозволить частині розчиненої вуглекислоти виділитися з товщі води, що підсилить парниковий ефект і підвищить температуру морів ще сильніше, вивільнивши ще більше СО2, і так далі. Цей процес можна назвати катастрофічним парниковим ефектом, і ми не можемо цього допустити. Якщо ж це станеться, то самий нешкідливий забруднюючий газ з усіх відомих нині забрудників стане для нас найбільшим нещастям.



Існує не так багато оцінок того, у скільки обійдеться втрата міст і земель. Одне ясно – це може коштувати мільйони мільярдів доларів. Пропонувалося, наприклад, для захисту континентів від морів спорудити навколо них високу дамбу, подібну до греблі в Нідерландах. Але ця дамба повинна бути висотою 9-10 м; крім того, повинні бути побудовані величезні насосні станції, щоб перекачувати через неї до океанів води всіх рік. Найбільш скромні оцінки показують, що на зведення дамби буде витрачено близько 70 трлн. доларів. Якщо до цього додати вартість постійного перекачування річкової води через греблю, ми побачимо, що ціна затрачуваної енергії буде непомірно висока. Та й сумнівно, щоб хоч яка-небудь страхова компанія застрахувала таку дамбу. Стихійне лихо на кшталт сильного землетрусу або урагану цілком може або зруйнувати її, або спричинити втрату потужності насосних станцій, затопивши великі території.
Але і це ще не все. За оцінками фахівців, підвищення температури поверхні морів на один градус зменшить мінімальний тиск у центрі ураганів на величину від 15 до 20 мілібар (1 мілібар = 0,001 атм). Отже, потепління всього на кілька градусів може істотно збільшити як число, так і силу ураганів. Наприклад, ураган 1988 р. Гілберт, з тиском 885 мілібар у центрі і швидкістю вітру на периферії до 335 км/год., був найбільш жахливим за всю історію людства. Мільйони людей залишилися без даху над головою, кілька сотень людей було убито і збитки оцінювалися не менш ніж у 10 млрд. доларів. І хоча кожен ураган не може бути записаний на рахунок глобального потепління, можна очікувати, що їхня частота і лютість (також і тайфунів і торнадо) збільшиться.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.