Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



Людські втрати

Необхідно згадати і про шкоду, заподіювану здоров’ю людей. Коли на вулиці надзвичайно спекотно, а людям потрібно займатися своїми звичайними справами, вони часто забувають про обережність. При цьому підвищується ризик прояву серцево-судин¬ної недостатності, причому померти можуть навіть цілком здоро¬ві люди. І оскільки завдяки парниковому ефекту число спекот¬них днів буде збільшуватися, буде зростати і пов’язана з цим смертність.



Спекотного літа 1988 р. у США в більш ніж 80 великих і малих містах вперше в історії була зареєстрована температура вище 38 °С, у результаті чого від перегріву померло 175 чоловік. Протягом серпня цього ж року було зареєстровано приблизно сто смертей у середземноморському регіоні – в Іспанії, Італії і Греції. Можна припустити, що в країнах третього світу таких смертей було набагато більше, однак швидше за все про них не повідомлялося як через поганий розвиток засобів зв’язку, так і через те, що ніхто не намагався розрізняти природну смерть і смерть від перегріву.
У Нью-Йорку в липні 1980 р. показники смертності у найбільш спекотний день були на 50 % вищі, ніж звичайно (люди похилого віку завжди страждають у такі дні). Дослідження показують, що коли температура перевищує визначену межу (для Нью-Йорка вона складає 32 °С), смертність завжди зростає. Сьогодні в усьому світі гранична температура перевищується орієнтовно у п’ятьох з половиною відсотках усіх літніх днів, але якщо добавиться всього чотири градуси (навіть не п’ять, як прогнозують до кінця XXI століття), то більше, ніж третина всіх днів перескочить цей поріг. Отже, в усьому світі кожного літа від високої температури буде помирати до 680 тис. чоловік. Чи коштує це того, щоб продовжувати використовувати викоп¬не паливо? Чи можемо ми залишити такий світ нашим онукам?

Треба замислитись про майбутнє

Замислюватися тільки про найближче майбутнє – от один з основних недоліків нашого суспільства. Лідери і державні діячі піклуються тільки про те, щоб бути переобраними, вони будують плани тільки на ті роки, коли будуть при владі. Вони не без підстав думають, що коли будуть діяти так, як нам подобається, ми їх оберемо знову. Нам же пора замислитися про те, що буде не тільки з нами, але і з усім людством через 20, 30, 50 років?
Ми, звичайно, не прагнемо того, щоб дія парникового ефекту поступово посилювалася, але кожного року ми й нічого не робимо, щоб попередити підвищення рівня потепління. Є допустимим невелике зростання температури протягом року, але як же бути з інтервалом в декілька років, коли сьогоднішні юнаки закінчать школу? Серед усіх країн лише одиниці прораховують свої плани на кілька років наперед, тобто на той час, який відводиться для дітей, щоб вони закінчили школу. Але навіть незначне планування не є кроком вперед. Ми повинні зупинити «наступ» парникового ефекту вчасно, подумати про майбутнє, вирішивши, чим ми замінимо наше сьогоднішнє паливо, яке відповідає за ситуацію, що поступово стає безвихідною і небезпечною.
Багато хто говорить, що коли ми відмовимося від нашої звички мислити тільки короткими проміжками часу, ми підкоримо себе майбутньому, обмежимо нашу свободу вибору, чим порушимо основні принципи демократії. Однак якщо, не замислюючись над майбутнім, ми приймаємо рішення, які руйнують навколишнє середовище, то під загрозою опиниться не тільки демократія, але і саме життя. Коли на нас зваляться наслідки парникового ефекту, тоді вже не залишиться ніякої свободи.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.