Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница


Знайдено діру

В 1985 р. дані супутника НАСА, що обертався на високій орбіті над Землею, підтвердили те, що передбачали деякі вчені, – над Антарктидою в захисному озоновому шарі утворилася діра. Деякі країни відправили в антарктичні експедиції вчених, які провели дослідження льоду й руйнівних ультрафіолетових сонячних променів і дійшли єдиної думки – озонова діра існує.
Це відкриття не загрожувало нам великою небезпекою. В Антарктиді живе зовсім небагато людей – тож всесвітня катастрофа поки не очікується. Але уявіть собі, що було б, якби діра зростала? Додаткові команди вчених, включаючи лікарів, були покликані відповісти на це питання. Загальний висновок був такий – для людей збільшення озонової діри означає поширення захворювання на рак шкіри.
У другій половині 80-х рр. було помічено значне зростання кількості жертв цього захворювання, більше, ніж протягом всіх попередніх років. При цьому варто відмітити, що деякі види раку шкіри смертельні.

Як утворилася діра?

Те, що викликало утворення озонової діри, явно є результатом діяльності людини. Озоновий шар існує мільярди років, інакше на Землі просто не могли б з’явитися рослини. І той факт, що діра з’явилася в останні кілька років, можна пояснити тільки впливом нашого технологічно розвиненого суспільства.
Хіміки знають багато чого про те, яким чином речовини реагують одна з одною. Існує всього кілька речовин, взаємодія яких з озоном настільки активна, що вони, можна стверджувати, «поїдають» його. Невдовзі після початку досліджень підозри впали на штучно створену групу речовин, відомих як фреони. Вони також називаються хлористими фторовуглеводнями (CFC), тому що складаються з атомів хлору, фтору і вуглецю. Фреони широко використовуються у виробництві пінополістиролу (пінопласту) і піногуми (подумайте, скільки разів на день ви контактуєте із цими матеріалами), але більшість знайома з ними як з наповнювачами холодильників і кондиціонерів, що охолоджують повітря. Також вони використовувалися в якості газу-виштовхувача в аерозольних балончиках, таких як лак для волосся або дезодорант, але на сьогоднішній день у багатьох країнах заборонено їхнє використання.
З’являючись у вигляді течі в холодильниках і кондиціонерах або виділяючись із бракованого пінопласту, CFC підіймається в зовнішні шари атмосфери до озонового шару. Опинившись там, він починає «поїдати» озон. Одна молекула CFC за 150 років свого існування може «зжерти» до 100 тис. молекул озону, а одна пінопластова упаковка містить мільярди мільярдів молекул фреону.



Чому діра з’явилася саме над Антарктидою, не зовсім зрозуміло. Одні вважають, що CFC концентрується там через висотні атмосферні потоки та обертання Землі навколо своєї осі. Інші – що поява діри пов’язана з температурним режимом Південного полюса. Всі висловлені версії цілком реалістичні. Тим часом уже з’явилися тривожні наукові докази того, що озоновий шар над Північним полюсом також починає тоншати. Спершу вчені вважали, що шар озону буде тоншати скрізь із швидкістю два відсотки на десять років. І спочатку це не викликало тривоги. Але зараз вчених турбує не тільки збільшення розмірів озонової діри, але й незнання причин утворення її саме над Антарктикою.

Чи робиться що-небудь, щоб зупинити це?

Відповідь – так, але чи достатньо? Можливо, що ні.
Першим значним кроком уперед був Міжнародний конгрес у Канаді. Більшість країн із усього світу підписали документ, відомий як Монреальський протокол, і погодилися скоротити виробництво CFC на 50 % до 2000 р. Але фахівці з боротьби із забрудненням стверджують, що для помітної допомоги навколишньому середовищу виробництво фреону необхідно скоротити на 75–85 %.
Американський хімічний гігант «Дюпон», винахідник фреонів, оголосив, що може знайти заміну CFC, яка не буде шкодити озоновому шарові, але не зможе розпочати її виробництво до завершення багаторічних всебічних випробувань та аналізів. Тим часом й інші хімічні компанії намагаються знайти нешкідливі для озону замінники фреону.
CFC – це не єдиний спосіб змусити працювати холодильники та кондиціонери. Є давно відома технологія, що називається ефектом Пельт’є. Якщо пропускати струм через спеціально виготовлені провідники, один кінець провідника стане холодним, а другий – теплим. При використанні цієї технології в холодильнику або кондиціонері холодний кінець провідника необхідно розмістити в охолоджуваному приміщенні, а теплий залишити ззовні. У цьому випадку знижується шум від роботи компресора і припиняється витікання CFC в атмосферу, а отже, озонова діра не буде збільшуватися.
Дуже багато чого Ви можете зробити самостійно. Пояснюйте, наскільки серйозна ця проблема, розповідайте своїм друзям, про що Ви прочитали в цій книзі. Якщо Ви стурбовані станом навколишнього середовища, поділіться цим з іншими. Зберіть групу й обговоріть цю проблему – чим більша Ваша група, тим більше Ви зможете вплинути на суспільство. Знайдіть шляхи виправлення існуючого законодавства.
Пам’ятайте, що в цьому випадку час – найважливіший фактор. Можуть пройти роки, поки буде розроблений замінник CFC, причому такий, який не спричинить іншого екологічного нещастя. А поки ми повинні припинити користуватися фреонами й тим, що виробляється з його використанням. На жаль, у наш час повсюди цього не відбувається. Для цього нам потрібно докласти ще чимало зусиль. Якою б щодо цього не була наша думка, ми всі живемо у світі, де уряди обираються людьми для того, щоб служити їм. Тож давайте використаємо всі свої можливості.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.