Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



Аероплани, аерокосмічні літаки і дирижаблі

Через свою малу масу і високу теплоту згоряння водень є ідеальним паливом і для літаків, як звичайних, так і аерокосмічних, котрі змо¬жуть літати в атмосфері і за її межами. 15 квітня 1988 р. недалеко від Москви був здійснений перший політ пасажирського літака Ту-155 (подібний до американського Боїнгу-727) з водневим двигуном. Літак був оснащений двома двигунами – один працював на водні, а інший – на звичайному реактивному паливі (видобувного похо¬дження), і ніс на борту бак з рідким воднем, а також систему його контролю і подачі. Літак злітав і приземлявся на звичайному паливі, а водень використовувався під час основного польоту. Згодом цей літак-лабораторія виконав безліч польотів на водні і зрідженому природному газі, що дозволило нагромадити величезний досвід по розробці літаків на кріогенному пальному, яке використовується як у Росії, так і в інших країнах, наприклад Німеччині.
Через два місяці після польоту радянського літака, 17 червня 1988 р., недалеко від містечка Форт Лаудердейл у Флориді відставний пілот компанії “Пан Американ" Білл Конрад здійснив політ на одномоторному водневому літаку. І нехай цей політ продовжувався всього 36 с, але найважливішим було те, що літак приводився в рух тільки воднем – і під час злету, і в польоті, і при посадці, поставивши, таким чином, новий рекорд.
Спочатку містер Конрад планував вирулити по злітно-посадочній смузі до місця старту, потім відірватися від землі й облетіти кілька разів навколо аеропорту і його околиць на водневому паливі. Однак, оскільки водень значно легший за звичайне пальне, літак під час вирулювання на зліт раптово відірвався від землі. Пілот миттєво зменшив газ, повернув машину назад на землю і продовжив рух до місця старту з наміром продовжити політ. Але представники Управління цивільної авіації та інші офіційні спостерігачі заявили, що рекорд уже відбувся і немає необхідності ще раз злітати.
Через важливість космосу, як передового рубежу, у 1987 р. президент Рональд Рейган дав вказівку НАСА та американським Військово-повітряним силам розпочати розробку аерокосмічного літака, здатного розвивати швидкості від п’яти до двадцяти п’яти швидкостей звуку. Очікується, що його пасажирська версія, прозвана Східним Експресом, зможе перелітати з Нью-Йорка до Токіо або з Лос-Анджелеса до Сіднею за 2 години.
Космічний варіант цієї машини буде злітати як звичайний літак, долати силу земного тяжіння, летіти за межі атмосфери, літати в космосі, потім спокійно спускатися вниз і приземлятися на злітно-посадочну смугу, нічим не відрізняючись від звичайних аеропланів. Його двигуни будуть забезпечуватись киснем з повітря під час польоту в атмосфері і використовувати запаси рідкого кисню для польоту в космосі. У якості палива для «Національного Аерокосмічного Літака» обрано, звичайно, водень.



Інші країни також розробляють свої аерокосмічні літаки. Британський називається «Ноtоl». Німецький варіант з назвою «Sanger» буде складатися з двох літаків, один із яких буде закріплений над іншим. Більший (літак-матка) буде розвивати швидкість до п’яти швидкостей звуку, а маленький, що працює на рідкому водні, буде стартувати з його «спини», летіти в космос, потім повертатися в атмосферу і сідати на звичайний аеродром. А літак-матка, відправивши аерокосмічний літак у політ, буде повертатися назад.
Японський уряд теж прийняв рішення розпочати розробку гіперзвукового літака, здатного розвивати швидкості до п’яти-семи швидкостей звуку. Роботи планувалося вести протягом семи років і перший політ повинен був відбутися наприкінці століття.
Не відстають і приватні аерокосмічні компанії та виробники реактивних двигунів, у них теж є плани здійснення повітряних і космічних польотів на таких літаках у XXI столітті. Очікується, що дозвукові, надзвукові і гіперзвукові літаки почнуть літати на водні на початку століття. Дослідження корпорації «Лок-хід» показують, що водневі літаки будуть більш ефективними, ніж літаючі на звичайному реактивному паливі.
Водень – це ідеальне паливо не тільки для літаків і космічних кораблів; як найлегша речовина, він є ідеальним газом для заповнення дирижаблів. Двигуни цих повітряних кораблів можуть використовувати у якості палива водень з балона, який призначений для підйому в повітря. Деякі авіакомпанії планують розпочати будівництво дирижаблів для дешевого перевезення великих вантажів через континенти та океани. Оскільки зараз ми вже навчилися безпечно поводитися з воднем, з’явилася можливість розробити і побудувати дирижаблі, які не зазнають катастроф, подібних відомій загибелі «Гінденбурга».



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.