Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



Потяги

Хоча в багатьох країнах, наприклад у Росії, Англії і Франції, заліз¬ниці цілком або частково електрифіковані, у США і деяких інших державах вони напряму залежать від дизельного палива. Враховую¬чи, що запаси нафти у майбутньому можуть вичерпатись і шкода, яку вона заподіює навколишньому середовищу, значна, в якості аль¬тернативних розглядаються інші види палива, у тому числі і водень.
Залізниці споживають до 1,5 % усіх викопних палив, що видобуваються у світі, в основному у вигляді дизельного палива. Однак з їх допомогою перевозять до половини всіх насипних вантажів, а це свідчить про те, що залізниці – найвигідніший вид транспорту в порівнянні з іншими.
Всі електрифіковані залізниці так і «просяться», щоб їх включили до складу сонячно-водневої енергетичної системи. З іншого боку, розглядаючи можливість електрифікації залізничної мережі, наприклад у США, потрібно враховувати, в яку суму це обійдеться. Перехід може бути виправданий тільки там, де існує інтенсивний графік перевезень, наприклад від Вашингтона до Нью-Йорка і Бостона.
Там, де великі інвестиції в електрифікацію не виправдані економічно, вірогідною альтернативою можуть стати локомотиви на водневій тязі. Дослідження, проведені такими організаціями, як Федеральне управління залізниць США та Американська асоціація залізничників, виробників локомотивів і залізничних компаній, показують, що немає ніяких суттєвих технічних проблем, які перешкоджають переходу на водневе паливо.
Водень уже багато років всюди перевозиться у вигляді кріогенної рідини в спеціальних теплоізольованих цистернах. Це означає, що можна цілком безпечно працювати з рідким воднем у звичайних умовах.
Канадські залізничники і виробники локомотивів уже працюють над демонстраційним проектом воднево-дизельно-електричного потяга, який буде курсувати між Торонто і Вінніпегом по Канадській Тихоокеанській дорозі.
Для локомотивів застосування двигунів на водневих паливних елементах може виявитися дуже практичним. Паливні елементи, що працюють на водневому паливі, – гарна альтернатива звичайним дизельним двигунам, тому що вони екологічно чистіші та ефективніші.

Автомобілі

У минулому персональним транспортом були осли і коні, але зараз, особливо в багатих західних країнах, більшість людей використовують у цій якості автомобілі. На них ми їздимо на роботу, за покупками і на відпочинок, практично скрізь! І якщо ми не переведемо їх на використання водневого палива, наша інтегрована сонячно-воднева система буде неповною.
Водень має унікальну властивість, завдяки якій він є ідеальним паливом для автомобілів: він горить у збідненій суміші. Бензин та інші нафтопродукти, природний газ та інші вуглеводні загоряються тільки в збагаченій суміші, тобто, щоб домогтися гарних результатів, суміш палива з повітрям повинна бути дуже збагаченою. Коли ви, наприклад, зупиняєте автомобіль перед світлофором чи просто сповільнюєте рух, потреба в потужності знижується, однак подача бензину до двигуна зменшується не пропорційно дійсно необхідній потужності. Отже, значна частина палива використовується задарма. Якщо знизити його подачу, горіння може припинитися і двигун не працюватиме.
Однак, оскільки водень горить навіть у збідненій суміші, ми в цілому можемо знатно зменшити його подачу до двигуна у випадку зупинки біля світлофора або при зниженні швидкості, занадто його не витрачаючи. Тому водневі автомобільні двигуни на 60 % ефективніші, у тому числі екологічно чистіші за своїх бензинових аналогів.
Уже сьогодні розроблені не занадто громіздкі системи на паливних елементах, за допомогою яких автомобілі зможуть працювати ще більш ефективно, ніж на двигунах внутрішнього згоряння: як водневих, так і бензинових. Водневі автомобілі на паливних елементах можуть виявитися в два-три рази більш економічними, ніж бензинові.
В усьому світі створюються експериментальні легкові автомобілі та автобуси з водневими двигунами, які працюють на паливних елементах. Фахівці Майамского університету Адт і Свен уперше обладнали автомобіль під водень ще в 1972 р. Міський автобус, що працює на водні, розпочав виконувати рейси в 1975 р. у Ріверсайді, штат Каліфорнія, з метою вивчення придатності водню для рішення проблеми смогу в Лос-Анджелесі. У Берліні цілий парк автомобілів «Мерседес», розроблених компанією Даймлер-Бенц, успішно працює на водні з 1985 р. Роботи успішно проводяться в Канаді, США, Японії, Німеччині та інших країнах, де випущено безліч модифікацій водневих автомобілів.
Єдиною перешкодою поширення таких автомобілів є висока ціна на водень, у два-три рази дорожча за бензин. Однак, якщо Ви врахуєте збитки, заподіювані навколишньому середовищу викопними паливами, і більш високу ефективність водню, він виявиться більш прийнятним, ніж звичайні палива.
Як уже згадувалося раніше, водень може зберігатися в трьох видах: як стиснутий газ в ємностях високого тиску, у рідкому стані в теплоізольованих ємностях і в гідридах – хімічних сполуках з деякими металами і сплавами. Останній метод унікальний для водню – ніяке інше паливо не може зберігатися подібним чином. Гідридоутворюючі метали і сплави всмоктують його як губка воду. Іншими словами, в них може дуже компактно зберігатись водень.
В усьому світі продовжуються дослідницькі і конструкторські роботи з метою визначення того, який спосіб зберігання водню буде найкращим для автомобілів. Існують демонстраційні проекти для кожного зі згаданих способів. Наприклад, в маямському автомобілі використовувався стиснутий газ, в ріверсайдському автобусі паливо зберігалось в гідриді, а деякі німецькі прототипи застосовували зріджений водень.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.