Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



Кораблі

Водень стане ідеальним паливом і для кораблів, особливо завдяки своїй здатності утворювати сполуки з гідридоутворюючими сплавами. Щоб понизити розташування центра маси і забезпечити стійкість, судну потрібний баласт, і, звичайно, ця додаткова маса створюється за допомогою важкого металу. У випадку кораблів з водневим паливом гідриди дозволяють “убити двох зайців одним пострілом” – вони створюють баласт, що одночасно є і паливним баком. Звичайно, можна використовувати і стиснутий газ і (або) рідкий водень, направляючи їх у газову турбіну, двигун внутріш¬нього згоряння (що найбільш ефективно) або у паливний елемент для приведення судна в рух і одержання енергії для інших потреб.
Передбачається, що супертанкери зможуть транспортувати водень із країн сонячного поясу в промислово розвинуті райони у рідкому вигляді приблизно так, як зараз танкери перевозять зріджений природний чи інший газ. У цьому випадку все рівно буде потрібний водень, запасений у гідриді, розташованому як баласт уздовж килю корабля. Адже навіть у рідкому стані водень дуже легкий, приблизно у десять разів легший за нафту, і його маси недостатньо, щоб додати стійкості кораблю. Водень – ідеальне паливо і для підводних човнів. В даний час неядерні підводні човни приводяться в рух дизельними двигунами в надводному плаванні і кислотно-свинцевими електричними батареями – під водою. У Німеччині розроблено підводний човен, що працює на воднево-кисневих паливних елементах. Водень зберігається у гідридах, які забезпечують необхідний човну баласт, а кисень – у рідкому стані в теплоізольованих ємностях. Човен працює на водні і кисні, отриманому з повітря, під час надводного плавання, і на водні та рідкому кисні – під водою. Він працює набагато тихіше, ніж звичай¬ні дизельні субмарини; може довше знаходитися під водою (що дуже важливо з військової точки зору); на ньому немає небезпечних хімікатів, подібних тим, що використовуються в кислотно-свинцевих батареях, які виробляють забруднюючі речовини, тому цілком безпечний для моряків і навколишнього середовища.
Пробні занурення першої водневої підлодки дуже зацікавили представників Німецького військово-морського флоту, які заявили, що водень буде обов’язково використовуватися в наступному поколінні субмарин.
Існує ідея побудови великих водневих підводних човнів для здійснення комерційних перевезень. Субмарини на водневому паливі зможуть уникати штормів, занурюючись і проходячи під водою райони хвилювання.
Найбільшою перевагою водневих кораблів, танкерів і всієї сонячно-водневої енергетичної системи буде, звичайно, те, що у випадку якої-небудь катастрофи навколишньому середовищу не буде завдано шкоди, яка трапляється щораз, коли по поверхні моря розливається нафта.
Водень не залишається на воді подібно нафті, оскільки він дуже швидко випаровується і просто розчиняється в повітрі. У випадку пожежі утворюється звичайна водяна пара – ніякого отруйного чадного газу і задушливого диму, через які непритомніють погорільці і пожежні.
У квітні 1989 р. танкер «Ексон Вальдез» наскочив на риф у за¬тоці «Принца Вільяма» на Алясці, проливши у море більше 10 млн. галонів (37,85 млн. л) сирої нафти, яка покрила майже 2,5 тис. км2 поверхні води. У результаті загинула величезна кількість риб, ссавців і птахів. Вчені, що вивчають розливи нафти, стверджують, що наслідки цієї катастрофи будуть відчуватися протягом 10-12 років. І ніхто не може дати гарантію, що такі аварії не будуть відбуватися і надалі.
Але коли ми перейдемо на сонячно-водневу енергетичну систему, нам уже не потрібно буде хвилюватися з приводу катастроф, як у випадку катастрофи «Ексон Вальдез».





предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.