Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница


Витікання

Витікання трапляються в будь-яких сховищах пального і трубопроводах, і водень, як найлегший елемент, протікає вільніше, ніж будь-які інші види палива, включаючи природний газ. Однак водень – це ще й газ, що займає найбільший об’єм – в три рази більший, ніж природний газ, при такій же енергоємності. Ця та деякі інші причині зовсім не означають, що водень більш небезпечний, ніж природний газ або бензин при однакових умовах протікання.
Наприклад, порівнюючи природний газ і водень з точки зору потенційної небезпеки, ми повинні врахувати потік енергії через протікання – якщо гази загоряються, запас енергії буде мірою інтенсивності можливої пожежі. Оскільки об’ємна енергоємність у водню менша, ніж у природного газу, більші його об’ємні витрати ще не будуть означати великі втрати енергії зі сховища або трубопроводу.
Інший фактор, який варто врахувати, полягає в тому, що через велику тріщину водень витікає в 3 рази швидше за природний газ, а через невелику – усього в 2 рази інтенсивніше. Це означає, що у випадку займання газів, що просочуються крізь велику щілину, руйнівна сила пожежі буде однаковою для водню і природного газу. Але для малої щілини руйнівні наслідки займання природного газу будуть значними. А якщо ми ще врахуємо високу інтенсивність теплового випромінювання від пожежі, викликаної природним газом, і його отруйні випаровування, то побачимо, що з цих двох палив водень при протіканнях більш безпечний.
Щороку мільйони літрів мазуту, бензину і дизельного палива витікають з резервуарів і трубопроводів. Потім вони потрапляють до підземних вод і отруюють їх, а якщо до річок й озер, то ці забруднені води отруюють флору і фауну води. Але такого не відбудеться при витіканні водню – він просто пройде крізь ґрунт і розчиниться у повітрі.
Передбачається, що водень через океани буде перевозитися супертанкерами так само, як зараз транспортують зріджені природний та інші гази. Їх перевозять на кораблях у величезних теплоізольованих резервуарах сферичної форми. Зріджений водень можна переправляти таким же чином. Якщо буде ушкоджене судно або цистерна, водень просто випарується в атмосферу, чим не буде заподіяно ніякої шкоди живим істотам і навколишньому середовищу.
Але цього не можна стверджувати про викопне паливо. Усі ми пам’ятаємо катастрофу «Ексон Вальдез», яка сталася в квітні 1989 р. у затоці “Принца Вільяма” на Алясці. Корабель наскочив на риф і в море потрапило більше 10 млн. галонів нафти, завдавши значної шкоди популяції тюленів, видр і птахів. Постраждали нерестовища і місця розмноження лосося та інших риб, вода у затоці “Принца Вільяма” і на всьому узбережжі Аляски була забруднена. Нічого подібного ніколи не могло і не може статися з воднем, тому що він просто випарується.



Отже, чи безпечний водень? Якщо ми візьмемо до уваги усе наведене, ми зможемо констатувати: так, водень – безпечне паливо. Але все-таки треба пам’ятати, що це – паливо, і тому з ним потрібно поводитись обережно.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.