Шкода навколишньому середовищу
Щоб порахувати, у скільки обходиться паливо для суспільства, обов’язково потрібно врахувати екологічні наслідки його застосування. Для цього в усьому світі проводяться дослідження з оцінки подібних збитків.
Використання викопного палива є основною причиною руйнування біосфери (це те середовище, де ми живемо і дихаємо). Оцінки тільки за 1990 р. показали, що в атмосферу було викинуто близько 30 млрд. т вуглекислого та інших забруднюючих газів, кіптяви і попелу. Як ми довідалися з попередніх розділів, усе це руйнує навколишнє середовище, викликає кислотні дощі і парниковий ефект. Додайте до цього розливи та втрати, що трапляються при зберіганні і транспортуванні, і шкода, заподіяна людям і природі, стає просто величезною.
Інша форма заподіяної викопним паливом шкоди – знівечений відкритим видобутком вугілля ландшафт. Відповідно до звітів, тільки американський уряд за період з 1980 по 1989 р. витратив 19 млрд. доларів на відновлення земель після відкритого видобутку копалин. За той же час аналогічну суму витратили і промислові підприємства.
Коли через забруднення сільськогосподарські землі стають неорними, соціальні втрати пов’язують не тільки з відновленням сільськогосподарських угідь, але й з витраченим на це часом.
Звіти показують, що озон, який утворився на поверхні землі з вихлопних газів під дією сонячних променів, призводить до зниження цукристості винограду і, отже, до зменшення виробництва вин. Крім того, підраховано, що озон відповідальний за 5 %-не зниження продуктивності сільського господарства в США. Цього цілком достатньо, щоб покрити потреби в продовольстві таких країн, як Бразилія і Мексика, разом узятих.
Вже зараз помітний руйнівний вплив забруднень на ліси. У міру того, як кислотні опади всмоктуються ґрунтом, вони починають розчиняти метали та інші речовини, що не розчиняються звичайною дощовою водою. Такі розчини, особливо ті, що включають алюміній, надзвичайно шкідливі для молодих дерев.
Завдається шкода і морям. Нафта, що пролита на морську та океанську поверхню різними суднами, особливо танкерами, забруднює і їх, і узбережжя, приводячи до втрат у мільярди доларів. У 1978 р. танкер «Амоко Кадіз», що мав на борту 270 млн. л сирої нафти, зазнав аварії біля берегів Британії. Збитки від цього розливу нафти склали майже 1,5 млрд. доларів. Ще одна катастрофа сталася у листопаді 1982 р., коли розбився «Глоуб Асімі» і близько 22 млн. л нафти вилилося на балтійському узбережжі Радянського Союзу, втрати при цьому сягнули 900 млн. доларів. Пізніше (1989 р.) катастрофа «Ексон Вальдез» на Алясці обійшлася, відповідно до оцінок, у 11 млрд. доларів, і ніхто не знає, яка ціна шкоди від величезної кількості нафти, що потрапила до Перської затоки під час війни 1991 р. Аварії на морських бурових платформах і скидання танкерами баластової або трюмної води у море постійно збільшують його забруднення.
Однак збитки, викликані забрудненням, і всі пов’язані з ними проблеми проявляються поступово, так що більшість з нас їх не помічає. Особливо важливою є проблема підвищення рівня морів. Реальність цього явища встановлена на підставі даних, зібраних з усього світу. Причина полягає в таненні льодовиків і полярних крижаних шапок. Підвищення температури, викликане таненням, є результатом парникового ефекту, який, у свою чергу, можна безпосередньо віднести на рахунок збільшення кількості викидів до атмосфери вуглекислого газу. Вчені встановили, що швидкість підвищення рівня морів складає приблизно 1 см/рік і буде зростати, тому що будь-яке помітне потепління і наступне збільшення площі морів може викликати швидке руйнування і танення величезного антарктичного крижаного щита. Збитки від цього будуть незлічимі, оскільки постраждають найбільші, найщільніше заселені і багаті міста світу, затопляться найродючіші землі, якими є величезні дельти річок в Єгипті, Бангладеш і Луїзіані.
Парниковий ефект, викликаний збільшенням в атмосфері кількості вуглекислого та інших газів, може призвести до інших серйозних наслідків. Результатом підвищення температури може стати майбутнє збільшення площі пустель. Помірні кліматичні пояси стануть субтропіками, а холодні райони – помірними. Це, у свою чергу, буде сприяти переміщенню зон, придатних для сільського господарства, на північ і південь у відповідних півкулях, туди, де землі можуть виявитися не настільки родючими або зовсім непридатними для землеробства. В остаточному підсумку площа сільськогосподарських земель скоротиться, у той час як кількість населення земної кулі продовжує зростати.
Забруднення малопомітно, але небезпечно впливає на людей. Хоча багато хвороб, викликаних кислотними дощами і брудом у повітрі, вже досліджені з точки зору їхнього лікування і попереджен¬ня, витрати на це не покривають психологічних збитків, незручнос¬тей людей і просто людського нещастя, пов’язаного з ними. Люди страждають, коли їм боляче, а нещасливі менш працездатні і продуктивні. Ніхто навіть не намагався оцінити цих втрат.
Ще один фактор, який поки що ніким не приймається до уваги – це захист постачальників нафти від політичних криз. Наприклад, витрати на війну в Перській затоці у 1991 р. були покриті не нафтовими компаніями, а податками з простих людей.
Вчені спробували підрахувати, у скільки обходяться збитки, нанесені навколишньому середовищу. Усі фактори, зрозуміло, врахувати неможливо, однак збитки від застосування викопного палива, які полягають в підвищенні температури планети, рівня океанів, руйнуванні узбережжя і пляжів, збитки від видобутку копалин відкритим способом, збитки, нанесені лісам, тваринам, людям, водам, будинкам, фермам і т. д. – усе це можна оцінити не менш ніж у 1,30 дол. США (на 1990 р.) за галон (3,785 л) нафти або еквівалентну кількість іншого палива. Не забувайте, що це, в кінці кінців, оплачується всім суспільством. Якщо ми зараз не почнемо виправляти ситуацію, майбутні покоління змушені будуть платити куди більшу ціну за відшкодування цих збитків. А частина шкоди і зовсім може виявитися непоправною.
Результат підрахунку виявляється дуже цікавим. Середня вартість бензину в США за 1990 р. складала близько 1 дол. за галон. Однак виявляється, що насправді суспільству він коштував 2,30 дол. Таким чином, уже сьогодні соціальна вартість «сонячного» водню приблизно на 40 центів менша, ніж бензину.
Наскільки вони ефективні
Порівнюючи синтетичне або викопне паливо з воднем, необхідно зіставити їхню ефективність з точки зору споживача, для якого важливо, щоб з палива можна було отримувати енергію в різних формах – механічну – в автомобілі, електричну – на електростанції і теплову – у печі. Дослідження показують, що у більшості випадків водень може бути перетворений у необхідну форму енергії з більшою ефективністю, ніж викопне або синтетичне паливо. Іншими словами, використання водню у якості палива приведе до помітної економії енергії через більш високий коефіцієнт корисної дії.
Якщо ми візьмемо 1000 одиниць енергії, отриманої з синтетичного палива, і витратимо її на те, щоб задовольнити транспортні, комерційні, виробничі і споживчі потреби, то побачимо, що нам знадобиться відповідно 250, 150, 300 і ще раз 300 одиниць енергії. У той же час для забезпечення тих же самих потреб нам буде потрібно всього 736 одиниць водневої енергії – 186 – на транспорт, 111 – на комерцію, 210 – на виробництво і 229 – на споживчі потреби, тобто «ефективність водневих енергетичних одиниць» очевидна.
