Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



Сполуки азоту і кисню Є ще одна серйозна проблема.

Основним методом виробництва енергії для нашого технологічно розвинутого суспільства є одержання тепла у процесі згоряння. Ми одержуємо це тепло, добуваючи вуглецьвмісне паливо і спалюючи його у суміші кисню та азоту. Основними продуктами цього процесу є вуглекислий газ (СО2) і водяна пара (H2О). Але одночасно відбува¬ються й інші хімічні реакції, про які ми найчастіше не згадуємо. Азот повітря з’єднується з киснем, утворюючи газ NОх. Він являє со¬бою суміш двох різних газів: оксиду азоту і закису азоту (NO і NO2).
На відміну від СО2, NOx «атакує» нас безпосередньо. У легенях, коли ми вдихаємо забруднене повітря, він перетворю-ється у кислоту. NOx потроху пожирає губчату тканину легень, зменшуючи тим самим їхній об’єм, і, таким чином, усе менше і менше кисню потрапляє в нашу кров. Зрештою це може призвести до смерті, але спочатку людина починає відчувати кисневу недо¬статність і страждає від хронічних легеневих і бронхіальних захво¬рювань, таких як емфізема. Наприклад, у повітряному басейні пів¬денного узбережжя США недалеко від Лос-Анджелеса найголовнішу загрозу людському здоров’ю складають саме NOx і РАN, у складі яких присутні кислоти. Це компоненти бензину і аж ніяк не СО2.
Таким чином, спалювання вуглецьвмісного палива викликає нагрівання атмосфери, наслідком чого є перегрів планети; при цьому утворюються шкідливі речовини, які руйнують наш організм: вони забивають бронхіальні трубки і сприяють розвиткові легеневих захворювань. Зростаюча кількість NOx в атмосфері планети нищить не тільки нас, а й дерева, котрі поступово втрачають імунітет до хвороб і повільно вмирають.



Негативні наслідки від сірки, що виділяється під час спалювання вугілля та нафти Не всі знають, що вугілля і нафта, основні типи вуглецьвмісного палива, містять сірку. У нафті її менше, ніж у вугіллі, але вона все-таки є, і при спалюванні, наприклад для виробництва електроенергії, вивільняється сірка.
Вона виділяється у формі сірчаного ангідриду SO2, який впливає на людське здоров’я, особливо на респіраторні органи, подібно NOх. А коли ангідрид потрапляє в атмосферу, він продовжує окислюватися до триоксиду сірки (SO3) і, з’єднуючись із дощовою водою, утворює сірчану кислоту, яка разом з дощем виливається на землю.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.