Web design by Aleksey D. Zolotarenko | Contact Us




предыдущая страница                                              следующая страница



Вплив на водний басейн

Комплексна взаємодія між кислотними дощами, водами рік, струмків або цілих океанів, різними типами ґрунтів і системами водо- і землекористування – усе це впливає на загальну швидкість закислення водних поверхонь. Якщо в результаті впливу кислотних дощів і снігопадів води озер або гирл річок стають дедалі більш і більш кислими, страждають водна флора і фауна. Першими гинуть найбільш уразливі мешканці, такі як окунь, лосось, форель і мідії, а потім і більш стійкі до кислот – водяні жуки і водорості.



Коли рослини і (або) живі істоти в озері або у гирлі ріки вмирають через підвищену кислотність, вони починають розкладатися. Продукти розкладання взаємодіють з киснем, розчиненим у воді, що знижує його вміст і перетворює водойму в непридатну для життя. Органічні речовини також сприяють росту водоростей-паразитів, які покривають ряскою водну поверхню і перешкоджають проникненню у воду сонячних променів і повітря. Це ще більше знижує, а то і зовсім знищує здатність водойми підтримувати життя. Дослідження показують, що кислотні дощі уже викликали широкомасштабне забруднення безлічі водних екологічних систем (озер, ставків, гирл рік) на північному сході США, у Канаді, Норвегії, Швеції і Великобританії. Наприклад, повідомлялося, що риба вимерла майже в 4 тис. шведських озер із 14 тис. озер, що були підкислені. У США більше 200 озер у горах Адирондак у штаті Нью-Йорк вже мертві через випадання кислотних дощів. Збитки, завдані водним екосистемам, очевидні, але не так просто оцінити їх з економічної точки зору.
Для адирондакських озер були проведені деякі розрахунки. Наслідки забруднення і, відповідно, екологічні і економічні втрати, можна виразити через зміну продуктивної площі озер і показників улову. Було підраховано, що скорочення продуктивних площ на 10 % стало причиною втрати близько 13 млн. дол. Якщо перерахувати це на інші райони Сполучених Штатів, де озера теж постраждали від кислотних дощів, то загальні збитки рибальства можна оцінити в 1 млрд. дол. на рік. Але цей розрахунок далеко не повний, тому що не враховує втрату забруднених територій для відпочинку людей та індустрії туризму, а це цілком може подвоїти зазначену цифру.
Можна запропонувати інший підхід до оцінки збитків, нанесених озерам кислотними дощами, – просто підрахувати вартість їхнього очищення. По одній з технологій, використовуваної для зменшення кислотності вод, у них додають вапно – луг, що нейтралізує кислотність і дає можливість відродження життя. Підраховано, що Швеція витратила на вапно 40 млн. дол. у 1985 р.; якщо цю технологію застосувати для очищення озер на північному сході США, то передбачувані витрати складуть до 500 млн. дол. на рік. І, звичайно, подібні відновні роботи можуть проводитися доти, доки в природі зустрічається вапняк.
Через кислотні дощі в багатьох канадських і скандинавських ріках уже давно не нереститься лосось. Кислотність світового океану теж підвищується, і підраховано, що до середини XXI століття верхні 60 м можуть стати настільки кислими, що не здатні будуть підтримувати життєдіяльність організмів. Ніяких оцінок таким глобальним збиткам поки що немає. Збитки, нанесені лісам і сільському господарству Випадання кислотних опадів впливає не тільки на водний басейн нашої планети, її ґрунт, але і на ліси. Кислі опади всмоктуються ґрунтом, вони розчиняють нерозчинні в звичайних умовах мінерали і сполуки, порушуючи органічний живильний баланс ґрунтів. Розчинені солі, зокрема алюмінію, токсичні для молодих пагонів дерев. Більш того, кислотні дощі гублять молоде ніжне листя, знижуючи імунітет дерев до хвороб.
Усе зростаючі збитки, нанесені лісам, у першу чергу відносять на рахунок кислотних опадів. Нещодавно в Європі проводилися всебічні дослідження й аналіз даних щодо зникнення лісів. Результати показують, що до 15 % усіх молодих пагонів або серйозно ушкоджені, або просто гинуть, і ці втрати приблизно в 6 разів більші, ніж від вирубки лісу на пиломатеріали. Інші дослідження показують, що в Німеччині 50 % лісів Шварцвальда страждають від шкоди, заподіяної кислотними дощами. Дерева хворіють і вмирають щодня в міру того, як повітря і ґрунт усе більше й більше насичуються кислотою. А звіти з Польщі, Чехосло¬ваччини та інших центральноєвропейських країн засвідчують: положення ще гірше через їхню залежність від вугілля як палива.
У 1978 р. до 5 % лісів у США страждали від кислотних дощів. Це завдало збитків на 600 млн. дол., якщо виходити з оцінки втрачених доходів. Якщо до цього додати збитки індустрії туризму і відпочинку, які можна оцінити в 1 млрд. дол. на рік, то загальні втрати американської економіки від кислотних дощів склали 1,6 млрд. дол. Через все зростаюче з 1978 р. споживання вугілля, а отже і зростаючу кількість кислотних опадів, збитки від скорочення площі лісів і зменшення доходів від туризму в 1990 р. в США склали 5 млрд. дол.
Значної шкоди завдають кислотні дощі якості і продуктивності сільськогосподарських культур. Овочі і фрукти стають дрібнішими, найчастіше вони деформовані і менш поживні. Через зниження імунітету рослин зменшується врожайність, що призводить до дефіциту і необхідності платити більше за продукти гіршої якості. У 1984 р. втрати США від зниження продуктивності сільського господарства через кислотні дощі склали 8,2 млрд. дол. Якщо врахувати збільшення споживання та інфляцію, то можна підрахувати, що до 1990 р. щорічні втрати через неврожай виросли до 12 млрд. дол. і продовжують збільшуватися з кожним роком.



предыдущая страница                                              следующая страница





ЕНЕРГЕТИЧНО-ЕКОЛОГІЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ


Оскільки країни світу борються за поліпшення своїх стандартів життя і, таким чином, вони в довгостроковій перспективі повинні збільшувати своє енергоспоживання на додаток до всіх відповідних зусиль по енергозбереженню;
оскільки на даний час основним джерелом енергії є викопне паливо;
оскільки запаси викопного палива вичерпні і зрештою закінчаться, а зниження виробництва очікується вже на початку XXI століття;
оскільки поміркованість вимагає спланувати і розпочати перехід до майбутньої енергетичної системи з використанням викопних ресурсів, що залишились, (та інших традиційних ресурсів, таких як атомна енергія і т. д.), для того щоб зміни були плавними і зайняли приблизно півсторіччя або близько того;
оскільки розсудливо зберегти запаси копалин, що зменшуються, для задоволення непаливних потреб (таких як мастила, синтетичні волокна, пластики та добрива), для яких може не знайтися гідної заміни;
оскільки продукти згоряння викопного палива заподіюють усе зростаючої шкоди нашій біосфері (єдиному відомому нам місцю у Всесвіті, де можливе життя) і всьому живому через забруднення, кислотні дощі, СО2 і канцерогени;
оскільки продукти згоряння і їхній згубний вплив не мають національних меж;
оскільки конче важливо зберегти біосферу чистою і придатною для життя, і з цього випливає: джерела і носії енергії повинні бути екологічно чистішими настільки, наскільки це можливо; оскільки існують «чисті» первинні джерела енергії;
оскільки існує потреба в двох видах енергоносіїв, а саме: в електриці (що покриває 1/4 частину потреб) і паливі (приблизно 3/4 потреб);
оскільки існують технології виробництва та утилізації максимально сприятливого по відношенню до навколишнього середовища паливного енергоносія – водню;
оскільки для того щоб продукти діяльності людини не шкодили біосфері і не загрожували життю, необхідна саморегулююча система.

Дійсним ухвалюється:
Як при прямому використанні енергоносіїв, так і при їхньому виробництві та утилізації потрібно нести відповідальність за шкоду, яку вони заподіюють біосфері та життю. Ціна на кожен продукт повинна враховувати «екологічну надбавку», яка покриває збитки, нанесені навколишньому середовищу.
Екологічна надбавка повинна використовуватися відповідними уповноваженими особами для відшкодування збитків біосфері, життю і спорудам, для покриття витрат на медичне обслуговування, реконструкцію, соціальну допомогу, виплати компенсацій потерпілим.
Це питання повинно вирішуватись на основі міжнародної кооперації, щоб існувала впевненість у справедливому і рівному розподілі екологічної надбавки.

Виконання викладеного надасть наступні довгострокові і глобальні вигоди:

— гарантії того, що зрештою сучасна система енергозабезпечення, заснована на викопному паливі, буде замінена екологічно чистою і погодженою енергетичною системою – Водневою Енергетичною Системою;

— гарантії того, що непоновлюваним первинним джерелам енергії (викопним, ядерним і т. д.) є заміна, перехід до якої можливо здійснити без потрясінь;

— гарантії того, що запаси копалин будуть збережені для непаливних застосувань, яким може не виявитися заміни;

— стимулює в усьому світі економічний розвиток та міжнародну злагоду, оскільки знадобиться все менше і менше непродуктивних зусиль для відшкодування збитків, нанесених навколишньому середовищу;

— врятує біосферу і саме життя від вимирання шляхом гарантування того, що продукти, методи їхнього виробництва та утилізації будуть екологічно сумісні.